Rahiv.com » Історія Рахова

Перша письмова згадка про це старовинне місто датується 1447 роком. Вже тоді воно мало свою печатку і герб, належало до володінь угорських князів. Але, ймовірніше, що перші поселення людей з'явилися тут набагато раніше. Адже територія, де зливаються воєдино дві річки - Чорна і Біла Тиси - розташована в улоговині, на пересіченні гористої місцевості, куди сходилися шляхи мігруючого населення: білих хорватів, волохів, даків тощо. Деякі топографічні назви навколишніх сіл і донині зберегли тюркські назви (наприклад - Берлебаш).

Назва "Рахів", за переказами, походить від слова "рахувати". Мандруючи у торговельній справі, в усті річки Тиси перехожі зупинялися на відпочинок, підраховували надбане. А можливо, засновником поселення був подорожуючий Рах, якому сподобалася ця місцина.

Пізніше до Рахова переселялися гуцули з Галичини, які не підкорялися утискам польської шляхти, австро-угорцям та турецькому рабству. Можливо також - це були і опришки, які знаходили тут прихисток від переслідувань. Історія доводить до нашого відома факти актив гуцулів Закарпаття у Запорізькій Січі, опришківському русі. За народними переказами у Рахові побував легендарний Довбуш зі своїми побратимами...

Були й пам'ятні події Першої світової війни, прорив німецького фронту російськими військами генерала Брусилова, Гуцульська Республіка, участь місцевих представників у Соймі Карпатської України в Хусті, проголошення незалежної держави на теренах Закарпаття в березні 1939 року, яку угорські фашисти потопили в крові. Тоді, як і в жовтні 1944 року, Рахів і Рахівщина послали сотні своїх синів на захист Вітчизни, боротьбу проти ворога.

Багато їх не повернулося з поля бою. Їхні імена увічнено на пам'ятниках та обелісках Слави. Один з таких встановлено біля першої міської школи вже у роки незалежності нашої держави. А прах воїнів-визволителів покоїться у братській могилі в центрі Рахова.

Нині у Рахові проживає 16,5 тисяч населення, з якого 80% - українці, 1,5 тисячі - угорці, решта - представники інших національностей. Територія міста - 8,9 тис. га. Розташоване воно вздовж обох берегів річки Тиси, а також в урочищах потоків Буркут, Потік, Вільшинський та Вільховатий. Із промислових підприємств тут є Рахівський держлісгосп, ВАТ "Рахів-хліб", будівельні - ЗАТ "Верховина" та МП "Портал", державне шляхове будівельно-ремонтне підприємства, ВАТ "Конденсатор" і "АТП 12139" і "Рахівський маслозавод", місцеве споживче товариство, кілька оптових торговельних баз, митний пост "Рахів", залізнична станція "Рахів" та автовокзал.

У райцентрі є три ЗОШ І-ІІІ та одна І-ІІ ступенів. На базі першої ЗОШ працює філія Івано-Франківського державного університету ім. В.Стефаника (у нинішньому році її випускниками стали 200 студентів), а на базі другої - консультаційний пункт Міжнародного університету "Україна".

Рахів - осередок підприємств торгівлі різного підпорядкування і форм власності. Тут діють продовольчий і промтоварний ринки, чотири автозаправні станції, пункт обслуговування автомобілів.

У місті - п'ять храмів (два - православних, два - греко-католицьких, один - римо-католицький), а також "зал царства" Свідків Єгови, і церква євангельських християн-баптистів.

У 30-40-і роки XX століття Рахів називали "Гуцульським Парижем".

Райцентр має побратима - місто Сегед з Угорщини, підтримує дружні стосунки з селом Деск, та Свидником зі Словаччини, входить до самоврядної асоціації міст і сіл країн Єврорегіону.

Звуками трембіт, церковними дзвонами, музикою і піснями зустрічає гостей наше місто у дні свят, які тут стали традиційними: фестивалі-ярмарки "Гуцульська бринза", Гуцульські фестивалі, Дні міста. Цього року Міжнародний XV Гуцульський фестиваль проводиться у нас втретє, успадкувавши естафетну ватру від путилян.

В цей час до чарівного куточка нашої Землі з'їжджаються тисячі гостей з усіх-усюд, щоб розділити з місцевими гуцулами радість сьогодення, поспілкуватися, поділитися досвідом, як належить порядним людям, газдам, друзям.

До Ваших послуг - готелі і ресторани, чисельні кав'ярні, заклади торгівлі та відпочинку.