Верхня Миколаївська церква у Середньому Водяному належить до найбільш старовинних дерев'яних храмів Потисся і України. Найдавнішими частинами є два дубові зруби, що датуються 1428 роком, а надбудова над ними, ймовірно, 1600 роком. Близько 1760 року наву перекрили трапецієподібним перекриттям, розтесали стрілчасті вікна, збудували високу, каркасну башту, вкриту стрімким чотирисхилим шатром, над зрубами здійнялися високі двосхилі дахи. Опасання, що обходить церкву з усіх боків, спирається на випуски вінців зрубів. Біля церкви немає дерев і вони не закривають суворих стриманих монументальних форм храму, що нагадує середньовічні романські споруди,вимальовується мужнім силуетом на тлі неба.
Церква належить до тих небагатьох культових споруд, що мають настінне малювання, хоч частина його пошкоджена, а частина – заклеєна. У 1601 році було розмальовано наву, у XVIII сторіччі – бабинець. Ці видатні твори народного малярства на початку 1990-хх років було невміло перемальовано. Серед зображень святих у бабинці поміщено цілком реалістичний портрет «ієрея Никори» – очевидно, фундатора перебудови храму. Чотириярусний іконостас походить з 1761 року. Біля церкви стоїть одноярусна каркасна дзвіниця під шатровим дахом і цікаве деревяне Розп'яття. У 1930-х роках недалеко від дерев'яної церкви було збудовано муровану за проектом інженера Еґреші. За роки радянської влади церква служила колгоспним складом, а з 1995 року відновлена споруда належить православній громаді.
Джерело: http://www.derev.org.ua/zakarp/seredne_vod2.htm
